Інформаційні війни

Тип: Нормативний

Кафедра: міжнародних комунікацій та цифрової дипломатії

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
93Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
932Поліщук К. В.МВІ-51

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
916МВІ-51Поліщук К. В.

Опис курсу

В епоху масованої інформатизації, комп’ютеризації, надшвидкого розвитку інформаційних технологій і, разом з цим, перетворенням інформації в окремий специфічний вид ресурсу, питання володіння інформацією, а також володіння методами і каналами її розповсюдження стає одним з головних питань у політиці сучасних держав. Процеси глобалізації посилюють і загострюють з одного боку проблему контролю інформації та інформаційного простору, а з іншого – проблему збереження національної самобутності і уникнення руйнівних іноземних інформаційних, пропагандистських, культурних впливів на свідомість суспільства, окремих індивідів, формування певного стану масової свідомості.

Окрему проблему становить уникнення чи здійснення інформаційно-психологічного впливу на вище керівництво державних органів влади, відповідальних за формування політики та стратегії розвитку цілих суспільств.

На сьогоднішній день інформація є необхідним ресурсом для прийняття рішень у політичній, економічній, соціально-культурній, фінансовій, військовій сферах. Саме тому володіння інформацією разом з контролем інформаційного простору і інформаційними потоками становить серйозну проблему. Так само як за інші види ресурсів за інформацію розгортається боротьба на всіх рівнях сучасних суспільних відносин.

Усвідомлення важливості інформації і потенціалу інформаційного впливу (зміна установок децидента у ситуаціх прийняття рішення може призводити до реалізації системою абсолютно іншої програми дій) призвело до виникнення дуже специфічного виду протиборства – інформаційної війни, яку можна розуміти як відпрацьований набір засобів, методів і технологій інформаційного впливу на:
– інформаційні потоки (їх змістове навантаження і напрямки);
– на масову свідомість і формування певних позитивних/негативних стереотипів і установок;
– на свідомість і картину бачення світу (а отже, і рішення, що ними приймаються) ключових осіб, відповідальних за формування і реалізацію стратегії розвитку суспільства.

Інформаційна війна у міжнародному середовищі становить особливий інтерес. Це пов’язано з одного боку з інтенсивними процесами глобалізації і “ущільнення” простору існування націй і держав, а з іншого – з прагненням до мінімізації фізичного впливу і декларуванням неприйнятності застосування воєнної сили у сучасних міжнародних відносинах, а технологічний розвиток забезпечує все більші можливості по збору, обробці, зберіганню, розповсюдженню інформації.

Мета курсу: сформувати в студентів знання про методи та засоби інформаційної боротьби.

Академічний курс “Інформаційні війни” викладається на факультеті міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка для спеціальностей напрямку міжнародні відносини. Дана програма призначена для вивчення студентами спеціальності “Міжнародна інформація” факультету міжнародні відносини. Проте цей курс може бути адаптований і для викладання студентам спеціальності “Міжнародні відносини”.

Серед проблем що складають основу курсу і розуміння яких є основним завданням студентів треба виділити наступні:
– поняття “інформаційна війна”;
– історія виникнення та розвитку практики інформаційної війни.
– суб’єкти та об’єкти інформаційного протиборства;
– маніпуляція інформацією;
– поняття “пропаганда” і “контрпропаганда”, методи та засоби реалізації діяльності в цій галузі;
– інформаційно-психологічні операції;

Курс має велике значення з огляду на зростаючу роль інформації та комунікацій у функціонуванні сучасного суспільства і з огляду на увагу, яку приділяють проблемам здійснення інформаційного впливу провідні держави світу.
Теми лекційних і семінарських занять спрямовані на формування базових теоретичних знань у сфері інформаційних воєн і не повторюють одні одних. Окрім того студентам пропонується рольова гра в якій слухачі зможуть на практиці спробувати реалізувати різні сценарії поведінки в умовах політичної кризи та інформаційного протистояння.
Список рекомендованої літератури представляє собою перелік праць, що значною мірою розширять знання, отримані студентами в концентрованому вигляді на лекційних заняттях і допоможуть в підготовці до семінарських занять.

Рекомендована література

  • 1. Аронсон Э. Пратканис Э.Р. Эпоха пропаганды: механизмы убеждения повседневное использование и злоупотребелние. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 384 с.
  • 2. Беглов С.И. Внешнеполитическая пропаганда: очерк теории и практики. М., 1984. 327 с.
  • 3. Винокуров И., Гуртовой Г. Психотронная война. М., 1993. 365 с.
  • 4. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. М., 1981. 277 с.
  • 5. Волковский Н.Л. история информационных войн. В 2 Ч. – СПб.: ООО «Издательство»Полигон», 2003.- 502 с.
  • 6. Волкогонов Д.А. Психологическая война: подрывные действия империализма в области общественного сознания. – М. Воениздат 1983. – 288 с.
  • 7. Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестоматия / Под общ. Ред. А.Е. Тараса / – Мн.: Харвест, 2003. – 432 с.
  • 8. Контроль сознания и методы подавления личности: Хрестоматия – / Сост. К. В. Сельченкою – Мн.: Харвест, 2004. – 624 с.
  • 9. Лайнбарджер П. Психологическая война. М., 1962. 345 с.
  • 10. Ласвель Г. Техника пропаганды в мировой войне. М.-Л., 1929. 212 с.
  • 11. Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб. – 1995.
  • 12. Моссе Д. Нацизм и культура. Идеология и культура национал-социализма. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2003. – 446 с.
  • 13. Панарин И. Информационная война , PR и мировая политика
  • 14. Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии. М., 2003. 384 с.
  • 15. Почепцов Г.Г. Информационные войны
  • 16. Почепцов Г.Г. Как ведутся тайные войны. – Харьков: «Консум», 1998. – 198 с.
  • 17. Урбанович А.А. Психология управления: Уч. пос. –Мн.: Харвест, 2003. – 640 с.
  • 18. Шабанов А.А., Соколов К.Н., Сивков К.В. Духовная борьба. М., 1997. 317 с.
    Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. М., 1988. 296 с.

Допоміжна

  • 1. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в современном обществе. — СПб., 2001.
  • 2. Луман Н. Невероятные коммуникации. Проблемы теоретической социологии. Вып. 3. СПб., 2000
  • 3. Луман Н. Что такое коммуникация? //Социологический журнал. 1995. №5
  • 4. Апель К.О. Трансформация философии. М., 2001
  • 5. Habermas J. Der Phisophische Diskurs der Moderne. Frankfurt am Mein, 1985
  • 6. Бергельсон М.Б. Совместные учебные программы: баланс интересов в межкультурном пространстве. http://www.ruscomm.ru/rca_biblio/b/bergelson02.shtml
  • 7. Яковлев И.П. О коммуникологии как науке о коммуникационных процессах// Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 18. Социология и политология. 1999. №3
  • 8. Третьяк Г.Е. Сущность коммуникации и ее место в социокультурной реальности. http://www.festu.ru
  • 9. Землянова Л.М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества: Толковый словарь терминов и концепций. М., 1999
  • 10. Miege B. La societe conquise par la communication. Grenoble, 1999
  • 11. Miege B. La pensee communicationelle. Grenoble, 2000
  • 12. Matteralt A. et M. Histoire des theories de la communication. Paris, 2000
  • 13. Wolton D. Penser la communication. Paris, 1996
  • 14. Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации. СПб., 2002
  • 15. Крейг Р.Т. Теория коммуникации как область знания //Компаративистика III: Альманах сравнительных социогуманитарных исследований. СПб., 2003
  • 16. Rosengren, K.E. From field to frog ponds. Journal of communication. 1993. 43(3)
  • 17. Бороноев А.О., Смирнов П.И. О понятиях “общество” и “социальное” //Социологические исследования. 2003. №8. С. 3-11. – 2003.

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму