Міжнародне гуманітарне право

Тип: Нормативний

Кафедра: міжнародного права

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
92Іспит

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
916доцент Лисик В. М.

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
916доцент Лисик В. М.

Опис курсу

Загальною тенденцією сучасного етапу розвитку людства є гуманізація всіх сфер життя. Ця тенденція не обійшла стороною й міжнародне право. У сучасному міжнародному праві неухильно зростає питома вага принципів і норм, орієнтованих на людину. Найбільш яскравим проявом цього є принципи і норми міжнародного права прав людини і міжнародного гуманітарного права, що найбільшою мірою відображають загальну гуманітарну праволюдську сутність і розвиток гуманітарної правосвідомості в усьому світі.

Гуманітарна основа міжнародного права іманентно не властива класичному міжнародному праву як інструменту врегулювання відносин між державами. І тільки в ХХ столітті, зі зміною сутності міжнародного права, з накопиченням норм, зв’язаних із захистом прав людини, відбуваються якісні зміни в міжнародному праві, часто іменованому «сучасним», спрямовані на підпорядкування міжнародного права гуманістичним засадам.

Однак саме в класичному міжнародному праві виникло два самостійних  напрями, що відображають найвищою мірою принципи гуманності, – «право Женеви» і «право Гааги». У сучасному міжнародному праві вони входять до складу галузі, традиційно іменованої «міжнародне гуманітарне право». Міжнародне гуманітарне право спрямоване на захист жертв збройних конфліктів.

Про необхідність міжнародно-правового регулювання захисту жертв війни свідчать такі сухі, але вражаючі уяву цифри. Практично протягом всієї історії цивілізації війна була однією з основних форм відносин між народами. За останні п’ять тисяч років відбулося близько 14 тисяч воєн, у яких загинуло понад 5 млрд. чоловік. За 3400 років можна нарахувати тільки 250 років загального миру – це менш 1 % часу існування людства. ХХ століття не є винятком. Саме у ХХ столітті відбулися дві найбільш руйнівні війни. Перша світова війна забрала за собою 10 млн. убитих і 21 млн. чоловік, загиблих від голоду і хвороб. У Другій світовій війні загинуло понад 40 млн. чоловік.

Ці страшні цифри свідчать про те важливе значення дій,  спрямованих, насамперед, на недопущення воєн, у тому числі зусиллями міжнародного співтовариства, і зменшення наслідків і страждань, заподіюваних війнами.  Природно, виникає закономірне запитання: може і чи має право, і насамперед міжнародне, у століття  поширення і закріплення невід’ємних прав людини, що по своїй суті відкидає війну, регламентувати ведення збройних конфліктів? Жан Пікте, один із найвідоміших діячів Міжнародного комітету Червоного Хреста, автор терміна «міжнародне гуманітарне право», відповідаючи на це запитання, зазначає співвідношення права і війни. Війна, відмічає він, – це удавання до сили, але до сили, що має межі. Крім і вище насильства, все-таки існують права й обов’язки. Вони і складають закони війни, що є продуктом розуму і глибоких гуманних почуттів, які повинні поважати всі люди і за всіх часів.

І класичне міжнародне права з його підрозділом на право війни і право миру, і сучасне міжнародне право з міжнародним гуманітарним правом доводять можливість виникнення спочатку звичаєвих норм, а потім і норм міжнародних договорів, що обмежують насильство і руйнівну силу воєн. Дійсно, складає проблему не тільки наявність, але й реалізація норм міжнародного гуманітарного права. Ознака ефективності належить не тільки до міжнародного гуманітарного, але в цілому й до міжнародного, і до внутрішньодержавного права. Тільки в разі міжнародного гуманітарного права недостатня ефективність більш зрима, гостріша, трагічніша. Тому його реалізація, імплементація у внутрішньодержавному праві, виконання, підвищення ефективності тісно переплетені з вивченням і поширенням.

Причинами удавання до міжнародного гуманітарного права є також і певні тенденції його розвитку під впливом зміни характеру збройних конфліктів. Деякі з цих змін відбулися ще в середині ХХ століття, деякі з них властиві тільки останнім десятиліттям, але всі вони впливають на розвиток міжнародного гуманітарного права.

По-перше, це спрямованість міжнародного гуманітарного права на регулювання значної кількості внутрішніх і змішаних конфліктів. З 97 збройних конфліктів, що відбулися з 1945 по 1969 рік, 15 були міжнародними, 26 внутрішніми, 56 носили змішаний характер. У наявності динаміка збільшення числа внутрішніх конфліктів, оскільки з числа збройних конфліктів з 1900 по 1941 рік 19 були міжнародними і тільки 5 внутрішніми. По-друге, різке збільшення числа жертв серед мирного населення. У Першій світовій війні співвідношення загиблих складало 20 комбатантів на одну цивільну особу, у Другій світовій війні вже було рівне співвідношенні загиблих комбатантів і цивільних осіб, а в даний час це співвідношення складає 10 цивільних на одного комбатанта. Наступна проблема зв’язана з актами тероризму, що різко почастішали, проблематика якого стала об’єктом регулювання міжнародного права. Застосування міжнародного гуманітарного права в умовах антитерористичних операцій – одна з актуальних проблем міжнародного гуманітарного права.

Саме тому курс міжнародного гуманітарного права виноситься як самостійний при підготовці юристів та фахівців з міжнародних відносин за спеціалізацією «міжнародне право».

Навчальна програма

Завантажити навчальну програму