Особливості академічної мобільності студентів ЛНУ в часи війни – Зоряна Цюпак, Університет Турку (Фінляндія)
Зоряна Цюпак – Факультет міжнародних відносин, cпеціальна програма обміну з Університетом Турку (Фінляндія)
Країна з двома офіційними мовами, полярними ночами, сауною та Лапландією. Приблизно такий опис країни складався у моїй голові напередодні прибуття на навчання до Фінляндії. І якщо попросити мене в загальному описати цю країну зараз, після 5 місяців життя у ній, то підсумок буде таким самим. Однак з єдиною відмінністю: за цими фактами стоїть краще розуміння історії Фінляндії, функціонування різних державних сфер, менталітету суспільства і традицій, і звісно, власні відчуття щодо країни.
Досить популярним стереотипом про фінів є те, що вони дуже замкнені у собі, стримані та уникають спілкування з людьми. Про це фіни створили свої комікси, про це ж розповідали нам на орієнтаційному тижні перед початком навчання в університеті. Не можу повністю спростувати цього стереотипу, бо переважно так і є, але на це є логічне пояснення – фіни дуже поважають особистий простір і не хочуть, щоб хтось порушував їхній. Це спрощує життя у суспільстві, бо ніхто не турбується про життя інших, незнайомих людей, а самотність не є чимось негативним. Звісно, це не означає, що фіни асоціальні, навпаки: вони дуже дружелюбні та говіркі разом зі своїми знайомими чи близькими, люблять веселитися у великих компаніях друзів і радо допомагають будь-кому, хто попросить. Я зву це ненав’язливістю, і мені вона дуже до душі.
Цікаво, що в Турку діє багато програм для того, щоб дати можливість фінам та іноземцям зав’язати дружбу і дізнатися про культури одне одного більше, бо, як пояснила моя знайома фінка, саме через цю ненав’язливість іноземним студентам важко знайомитися із місцевими. Уже скоро я завершую предмет в університеті “Language and Culture Tandem”, ідея якого у тому, щоб носії двох різних мов (наприклад, фінської та української) допомагали одне одному практикувати мови й заодно дізнаватися про культури одне одного. Це якраз те, що треба, для такої схибленої на вивченні мов людини, як я, бо я знайшла таку ж. Разом з моєю партнеркою-фінкою ми пізнаємо наші мови і часто проводимо море часу за розмовами про культурне, політичне, суспільне чи університетське життя в Україні чи Фінляндії, пригощаємо одне одного традиційними стравами чи смаколиками або відкриваємо для себе нові активності і місця. Участь у ще одній програмі, “Friendship Program”, звела мене з іншою фінкою з Гельсінки, яка навчається в Турку другий рік, і з якою ми пізнаємо місто разом.
Якось я почула, що для того, щоб легше було подружитися із фінами, варто знайти з ними спільне захоплення, яке буде приводом для спілкування. Що ж, таким ”захопленням” для мене є шведська. Шведська є другою офіційною мовою Фінляндії з ~8% населення, для кого вона є першою. Більшість фінів також вивчають шведську у школі і знають її принаймні на базовому рівні. А ще, у Турку є багато ВНЗ зі шведською мовою викладання, тому натрапити на шведськомовних фінів дуже навіть легко, а, зважаючи на моє захоплення шведською, спільна тема для розмов є. Однак, із цим варто бути обережним, бо у багатьох фінів негативне ставлення до двомовності їхньої держави і вимоги вивчати шведську в школі, що пов’язане, звісно, з історією Фінляндії і її довгим перебуванням у складі Королівства Швеції.
Приїхала сюди я вчитися (як завжди каже моя мама), тому варто поділитися враженнями від навчання. Найбільше мені подобається те, що для студентів створюють комфортні та легкі умови без надмірного навантаження. Для багатьох студентів по обміну з Європи, для мене в тому ж числі, це незвично, і здається, що навчання не дає достатньо глибоких і обширних знань, але, з іншого боку, воно дає хорошу базу і головне – бажання дізнаватися більше. Це помітно по тому, що фіни хочуть продовжувати навчання, здобувати нові спеціальності у віці 25-30 років і далі. Також мені подобається рівність між викладачами та студентами і дуже неформальний стиль спілкування між ними. Тут викладачі швидше порадники, аніж авторитети, і з ними легко поспілкуватися після занять на різні теми. Загалом, вся атмосфера на заняттях досить невимушена, що дає студентам можливість вільно висловлювати свої погляди і робити власні рефлексії щодо певної теми (це особливо популярно на моєму факультеті суспільних наук).
Думаю, фіни можуть чи не найбільше зрозуміти українців та події в Україні, бо історично проживали схожі події. Усі мої знайомі фіни дуже близько слідкують за новинами в Україні і поділяють моє ставлення до нашого спільного сусіда. Особливо приємно було прийти на предмет до викладача, який колись бував у Львівському університеті, і зараз супер проукраїнський та в курсі всіх новин про війну, а ще щиро радіє і вітає мене з успіхами ЗСУ на фронті. Це предмет про Європейський Союз, а заняття проходять у вигляді дискусій про актуальні проблеми в ЄС, і зрозуміло, що ми багато говоримо про війну проти України, що робить цей предмет моїм улюбленим.
Фінляндія для мене – це не країна бурхливих змін і пригод, це країна свідомого та збалансованого життя, де є час для саморозвитку і розміреності. А ще неймовірної любові до природи, бібліотек в кави.
