Особливості академічної мобільності студентів факультету в часи війни – Анна Біляк, Тайванський національний університет

01.01.2024 | 12:22

Відповіді на 10 запитань про навчання за програмою обміну в Тайвані

Анна Біляк – ОП “Міжнародні відносини” (спеціалізація “Американські студії”), програма обміну з Тайванським національним університетом

Життя на Тайвані – це коли тайванська дорама оживає для тебе, і ти опиняєшся в епіцентрі виру подій, намагаючись встигати за азійським ритмом, пристосовуватись до субтропічного клімату, в пришвидшеному темпі вивчати одну з найскладніших мов і вбирати в себе багату культуру і всю красу цього маленького острова, але надзвичайно багатоманітного острова.

1. Життя на Тайвані, як встигнути його жити, а не наздоганяти?

Для тих, хто знайомий з азіатською культурою, з менталітетом народів Східної Азії, зовсім не новиною буде те, що темп життя тут шалений. Так, як писав український науковець та дипломат Сергій Корсунський у своїй книзі про Азію, так воно і відчувається, що ХХІ століття належить цій частині світу. Тут все вирує навколо від раннього ранку до пізнього вечора: чіткий режим дня з підйомом о 6-7 годині, прийомами їжі за розкладом і великими чергами відповідно, рядами скутерів в години пік, які мчать на роботу і до школи, а потім повертаються додому. Тут все здається легшим, а бюрократія не такою нестерпною, бо аби зареєструватись, придбати номер телефону, відкрити банківський рахунок мені знадобилось декілька хвилин, а не довгі черги і попередні реєстрації, і це враховуючи те, що я не володію китайською.

Якщо ж дивитись на мапу, а особливо з України, то ця точка в Тихому океані здається дуже маленькою, але вже тут все набуває масштабу: від Тайбею до Гаосюню змінюється клімат, відрізняються люди, – і тільки завдяки розвиненій інфраструктурі, швидкісним потягам, завжди вчасному громадському транспорту, зручному метро ці відстані скорочуються.

2. Чи можна по Тайбею змальовувати загальну картину Тайваню?

Тайбей безумовно – найбільш активний центр країн, хоча сейсмічні поштовхи щодня відчуваються мешканці Хуаляню (східна частина Тайваню, де стикаються Тихоокеанська та Філіппінська літосферні плити). У Тайбеї є все, що бажає душа: старі вулички з ремісничими крамницями, бізнес-квартали навколо Тайбею 101, затишні парки з озерами, набережні з променадами, пагорби для хайків, мігрантські райони з малазійськими чи в’єтнамськими товарами та їжею. Рівень безпеки та чистота – вразили мене мабуть чи не найбільше, втім таку столичну планку тримати вдається далеко не всюди, і порівняно з іншими містами відчувається контраст: як в рівні розвитку міста, так і в рівні достатку мешканців.

3. Як описати самих тайванців?

Якби треба було описати трьома словами, то я б сказала так: добрі, працьовиті, голодні.

Тут ніхто не дивується іноземцям (особливо в Тайбеї), а іноземці відчувають всю доброту тайванців на повну: у відкритості та цікавості, у посмішках, у бажанні допомогти та спробах порозумітись нехай і з перекладачем чи калькулятором. Спочатку я вважала, що саме так працює «біла привілейованість», втім я мала увагу спостерігати за тим, які тайванці дружні між собою, як цінують спільну вечерю, і як в багатьох їхніх звичках можна відстежити колективістичні цінності.

Працьовитість тайванців, як і інших народів Східної Азії, справді вражає. Тут школярі навчаються з 7:30 по 17:00, а старшокласники ще часто залишаються до пізнього вечора; для студентів завжди є бібліотека, яка працює 24/7, а найбільше подиву викликає звичка дрімати в обід – чи це в бібліотеці, чи навіть на робочому місці.

4. Рис на сніданок, обід та вечерю – як вижити на такій дієті?

Безумовно рис – це основа, і самі тайванці часто кажуть, що без рису вони будуть голодні, тому додають його як гарнір до багатьох страв, але попри те тайванська кухня доволі різноманітна: більш, ніж 50 видів приготування сироподібного харчового продукту із соєвих бобів тофу, серед яких чи не найвідоміший «смердючий тофу», запах якого справді вбивчий; знамениті «цзяоцзи» або китайські пельмені, чи «баоцзи». На Тайвані загалом можна знайти страви чи не всіх кухонь світу, а особливо тут популярні в’єтнамська, японська та корейська, але навіть є український ресторан.

Усі ж їдуть сюди за найпопулярнішим – нічними ринками, які працюють зазвичай з 17 по 23 і продають усі варіації тайванського фаст-фуду, дешеві товари від прикрас до валіз, одяг та все, що тільки можна уявити. Кожен нічний ринок чимось особливий, і тайванці добре знають, який обрати, якщо хочуть більше м’яса, або риби, або панкейків.

І звісно, Bubble tea – чай з бульбашками, який тут вважається зародився, тут він точно найсмачніший!

5. Якщо тайванці в своїй працьовитості набирають таких шалених ритмів, то як це відчути себе тайванським студентом?

Тайванський національний університет (NTU) – це чи на найгарніший кампус, який можна собі уявити. Напів як парк, напів як модернізований музей, університет вражає масштабами: багато їдалень та навчальних просторів, безліч корпусів, а навіть своя ферма. Вимоги до тайванських студентів високі, якщо порівнювати і навантаження, і рівень підготовки, а сама система дуже конкурентна, а студентам по обміну щастить дискутувати з найкращими професорами, які здобували свою освіту в США, а відповідно використовують різні методики викладання. Наші дискусії на парах про Східну Азію та Китай були супер активними, а матеріали на опрацювання нехай і на 100 сторінок, але цікавими.

6. Окрім студентів з США, Франції та Німеччини, хто ще приїжджає навчатись на Тайвань?

Саме тут можна очікувати зустріти кого-завгодно. Так серед кола моїх друзів та знайомих є люди з Нової Зеландії, Перу, Чилі та навіть Таїті. Завдяки тому, що всі ми вперше серед такої нової культури, знайомитись і підтримувати спілкування легше. Так колективізм тайванського суспільства швидко поширюється і на нас.

7. А чи існує світ для студента NTU поза межами кампусу?

Яким би раєм кампус не здавався, а субтропічний клімат таки докладається до створення райської картинки природи, втім подорожі по острову – невід’ємна частина життя. Тут уся інфраструктура створена для туризму: прямі автобуси, викладені камінням стежки для хайків, прописані маршрути і т.д. Природа тут справді незаймана, і слів не вистачить, що описати ці ліси, гори, водоспади. Втім погода може виявитись дуже підступною, і окрім того, що влітку спека гартує на витривалість, то під час тайфуну, здається ніби дощ хоче змити острів, а тому всі подорожі краще планувати, враховуючи умови клімату.

8. Нестабільна погода, а на скільки стабільна політична ситуація?

Читаючи новини з України все виглядає дуже страшно, потрапляючи на Тайвань не розумієш взагалі, з чого така тривожність. Самі тайванці по-різному оцінюють свою безпекову ситуацію. Багато хто каже: «Сьогодні Україна, завтра – ми». Багато хто вірить в «силіконовий щит» Тайваню. Передвиборча кампанія, яка зараз в самому розпалі, чи не найбільше спекулює на цих питаннях. Втім бажання тайванців жити в демократичній, вільній країні незаперечне, як і прагнення до миру та розвитку.

9. Підтримка України, чи є вона за тисячі кілометрів від війни?

За період від початку повномасштабного вторгнення тайванців надсилали Україні і гуманітарну допомогу, і вже більше 100 карет швидкої допомоги, і активно беруть участь в проєктах з відбудови. Унікальною в цьому плані є і українська діаспора, що організовує різні заходи та досі постійно мітингу біля неформального російського представництва (країна-агресор ще у 1993 році відкрила неурядову т.зв. Московсько-Тайбейську координаційну комісію з економічного і культурного співробітництва). Підтримка тайванців відчувається дуже глибокою в тому, як вони питають про війну, як щиро цікавляться та не намагаються ніколи уникати цієї теми. У їхніх очах ти бачиш справжнє співчуття та переживання.

10. Чи можна про Тайвань сказати, як про Еразмус, що одного разу сюди потрапивши, більше не повертаєшся тією ж людиною?