Науково-практичний круглий стіл «Голодомор і міжнародне право»
21 грудня на факультеті міжнародних відносин пройшов науково-практичний круглий стіл на тему: «Голодомор і міжнародне право». Модератор круглого столу доц. Земан І. В. наголосив, що цей захід приурочений до 70-річчя прийняття Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та 85 роковин Голодомору.
Проф. В.Репецький у вступному слові зазначив теоретичну проблематику навколо визначення голодомору геноцидом згідно Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, оскільки сама конвенція була прийнята пізніше за вчинений злочин.
Доц. І. Земан у доповіді щодо способів визнання голодомору у сучасному міжнародному праві зупинився на трьох основних аспектах. Йшлося про аналіз визнання голодомору самою Україною, визнання голодомору іншими державами світу та визнання цього злочину міжнародними організаціями.
Проф. М.Микієвич у доповіді про аналіз голодомору як злочину згідно концепції Рафала Лемкіна зупинився на причинах формування вченим цього виду злочину та його правовому аналізу голодомору в Україні. М. Микієвич підкреслив, що Р. Лемкін вбачав у діях радянської влади тривалий процес геноциду проти українців, який полягав у знищенні її мозку в лиці інтелігенції, серця в образі духовенства та культурних і традиційних начал через винищення селянства.
Доц. В. Гринчак виступив з доповіддю, присвяченій методологічним засадам встановлення суб’єкта злочину голодомору як різновиду геноциду у міжнародному праві. В. Гринчак дійшов висновку, що організатором та безпосереднім виконавцем голодомору є держава СРСР в особі її органів, які приймали такі рішення. Питання щодо притягнення до відповідальності конкретних виконавців є спірне з огляду на відсутність достовірних доказів та свідчень їх персональної участі та вини.
Т. Шевчук у доповіді щодо міжнародно-правової оцінки голодомору підкреслив, що РФ з одного боку визнає себе правонаступником СРСР щодо переваг членства в ООН, але не хоче нести політико-правову відповідальність за злочини радянської влади загалом та злочин підготовки голодомору 1932-33 зокрема. Т. Шевчук також зазначив, що тенденції Росії щодо нищення української нації простежують впродовж усіх історичних етапів існування цієї держави.
До дискусії приєднався доц. Т. Левицький, який зазначив, що фактично історія людства – це історія геноциду, оскільки військові конфлікти між державами розглядались як ворожнеча на національному та етнічному підґрунті. Війни між державами до подій французької революції фактично були війнами між націями. Доц. В. Гутник зазначив на розвитку розуміння кваліфікуючих ознак злочину геноциду з часу його прийняття. На момент прийняття конвенції 1948 р. злочином геноциду визнавалось фактичне знищення усієї групи за певною ознакою. Міжнародний трибунал по колишній Югославії вважав достатнім знищення трьох членів групи для кваліфікації злочину як геноцид. Міжнародний кримінальний суд вважає достатньою підставою визнання геноциду завдання ушкоджень одній особі, яка належить до певної групи.
Підсумовуючи круглий стіл, учасники наголосили на необхідності боротьби України на дипломатичному рівні за визнання міжнародними організаціями голодомору геноцидом українського народу.
Підготував Ігор Земан