Особливості академічної мобільності студентів факультету в часи війни – Юлія Тацинець, Вроцлавський університет (Польща)
«За межами аудиторії: життя, навчання та веселощі у світі Erasmus+»
Юлія Тацинець – Факультет міжнародних відносин, ОП “Міжнародні відносини”, Вроцлавський університет (Польща)
Скрипучі двері кампусу, запах старовинних книг, мелодія навчання у кафетеріях – так починалася кожна глава мого Еразмус+ у Вроцлаві. «Життя – це те, що трапляється, поки ти зайнятий планами,» – відомі слова Джона Леннона, які тут, в Польщі, набули особливого смаку. Вроцлав – місто, де архітектура розповідає власні історії, а вуличні кав’ярні стають аренами для дискусій. Кожна площа – це сторінка книги, на яку можеш сісти і зануритися у світ навчання та відкриттів. Тут я не лише вивчала предмети, але і відкривала для себе кожну деталь міської атмосфери, де навчання переплелось з життям саме так, як це і повинно бути. Як кажуть: «Відкриваєш книгу – відкриваєш світ». Тож, розпочнімо цей відгук разом, де кожна кома – це зупинка в міському поєдинку із знанням та культурою.
Перли навчання
Вроцлавський університет – це не просто інституція, це живе полотно навчання. Аудиторії з їх готичним шармом і багатовіковими історіями стали моїми святилищами знань. Лекції не були звичайними декламаціями; це були жваві дискусії, симфонія різноманітних точок зору під керівництвом захоплених професорів, які перетворювали кожну пару на інтелектуальну подорож.
Мультикультурний котел
Вроцлав – це перехрестя культур, і Еразмус за одну ніч перетворив мене на громадянина світу. Сеанси обміну мовами стосувалися не лише вивчення фраз, а й обміну історіями та традиціями. Міжнародна дружба склала основу мого досвіду, перетворивши Вроцлав на мультикультурний котел, де різноманітність не просто відзначалася; вона була вплетена в тканину повсякденного життя. Міжнародні зв’язки, створені в лекційних аудиторіях, спільне харчування та розмови стали основою мого досвіду, перетворивши Вроцлав на дім далеко від дому.
Калейдоскоп подорожей
Стратегічне розташування Вроцлава стало моїм паспортом для пригод вихідного дня. Осло, Париж, Рим, Гданськ – кожне місце-призначення стало новою главою в моєму дослідженні Європи. Еразмус+ не обмежувався одним містом; це був квиток на континент відкриттів, перетворюючи кожні вихідні на хвилюючу сторінку мого щоденника подорожей.
За кулісами таємниць (або що потрібно знати перед тим, як їхати у Вроцлав)
1. Магія неділі: Будьте готові до недільної тиші, коли все навкруги закрите і тільки чути звук трамваїв; коли Вроцлав перетворюється на спокійне, майже казкове місто, де вулиці набувають зовсім іншого вигляду.
2. Гноми-путівники: Виявилося, що гноми – не просто статуї, але й чудові путівники. Вони не лише прикрашають вулиці, а й вказують шлях до найцікавіших місць.
3. Cash is back: Перевірте курс та придбайте трошки місцевої валюти. Багато місцевих магазинів може не приймати кредитні картки, особливо на ринках чи в невеликих закладах.
Записуючи свої міркування, я розумію, що Erasmus+ — це не просто програма; це була одіссея в серце мультикультуралізму, захоплюючого досвіду, який вийшов за межі університетських аудиторій та підручників. Uniwersytet Wrocławski став моїм будинком без стін, де кожна бруківка розповідала історію, а кожна взаємодія малювала мазок на шедеврі моїх спогадів. Прощаючись із Вроцлавом, я не прощаюся з містом; я веду вперед калейдоскоп перспектив, скарбницю дружби та мозаїку прозрінь. Відгомін Вроцлава вічно звучатиме в моїх пошуках, мелодійне нагадування про те, що навчання – це не пункт призначення, а вічна подорож, а Erasmus+ був моїм квитком першого класу в цю мандрівку всього життя.
Do zobaczenia wkrótce!
