Особливості академічної мобільності студентів ЛНУ в часи війни – Катерина Красіна, Сучавський університет (Румунія)

Катерина Красіна – Факультет міжнародних відносин, Cучавський університет (Румунія)

Перед поїздкою в Румунію я, правду кажучи, не очікувала, що зможу здобути багато досвіду та вражень. Однак, десь за місяць після перетину кордону я виявила, що таки помилялась і ця країна може мене здивувати, а сам обмін – багато чому навчити. Отже, почати я хотіла б з самого навчання. Насправді багато чого розповісти про навчання важко, оскільки здебільшого предмети викладають румунською, а, отже, іноземні студенти їх не відвідують. Однак, на щастя, загальну картину я все ж скласти можу. Хотілось би виділити саме ставлення викладачів до студентів. Мені сподобалось, що ми для професорів є ніби як науковцями- початківцями. Вони справді цікавляться нашими думками та поглядами, і пара може перетворитися з лекції на дискусію, коли студенти навперебій пропонують свої варіанти та ідеї, а викладачі з захопленням слухають.

Неординарним видався також підхід викладачки, яка почала семестр із презентації з карикатурами по матеріалу, який ми мали б проходити. Правду кажучи, завдяки цьому багато чого закарбувалось в пам’яті, та і критичне мислення розвинулось. Варто зазначити, що велику увагу в Сучавському університеті приділяють самонавчанню та не обмежують простір для досліджень. Професори дуже дивувались, коли я розпитувала про теми проектів та вимоги, оскільки для них цікавий саме креатив з боку студента. Окрім цього, в університеті проводяться різні конференції, і я мала нагоду побувати на одній з них. Я була вражена організацією, оскільки все влаштували саме студенти: від друкування буклетів до соffее-брейку. Та і самі презентації видались захопливими: можна було послухати про образи Дракули в кіно чи обговорення відомого твору “1984”.

Однак, попри доволі цікавий процес навчання, найкраще, що відбулось зі мною на обміні, це те, що я змогла познайомитися з новими культурами. І відбулось це не в навчальних кімнатах, а у студентському гуртожитку. Перші тижні обміну були насичені враженнями та знайомствами: до Румунії зїхалися студенти із Португалії, Італії, Грузії, Азербайджану, Албанії, Іспанії, Туреччини та Чехії. Чи не кожен день ми куштували традиційні страви різних країн, приготовані студентами, і особисто для мене це було чудовою можливістю відкрити Україну для інших. Приємним бонусом стало те, що кожен зміг навчити інших кільком фразам рідною мовою. А для мене, як для людини, яка захоплюється іспанською, знайомство зі студентами- іспанцями стало нагодою почути живу мову та поглибити свої знання.

Чи не перше, що спадає на думку людям, коли говорять про Румунію, є гори. Та і для мене злочином було б не побачити відомі румунські Карпати. На щастя, під час welcome weeks студенти- волонтери організували поїздку в Gura Humorului, де з вершини гори відкривався мальовничий краєвид. Окрім цього, ми змогли побувати у кількох туристичних місцях Румунії, пройтись по музеях і дізнатися більше про історію країни. Щодо самої Румунії, то культура в країні чимось схожа на українську. Точніше, вона не вирізняється чимось особливим. Наприклад, подорожуючи Італією чи Фінляндією відчуваєш, що перебуваєш в інакшому середовищі та з інакшими людьми. Однак, коли перебуваєш у Румунії, таких відчуттів не виникає.

Через те що Сучава знаходиться геть близько до кордону з Україною, серед румунів можна знайти тих, хто має українське коріння та навіть трохи розуміє нашу мову. Мені пощастило зустріти кількох таких людей. Так само в місті можна зустріти і українців, які мають румунську мову за рідну і навчаються за кордоном, закінчивши до того українські школи. Хоча, незважаючи на таку географічну близькість, я не зустріла жодного українського прапора на вулицях, та й почути українську в Сучаві майже неможливо. Особисто для мене було важко зважитися на подібний обмін, оскільки я завжди була прив’язана до України та не хотіла виходити зі своєї зони комфорту. Перші тижні в новому місті давалися складно: велика кількість нових людей і необхідність постійно спілкуватися англійською стали факторами тиску. Однак зараз, після проведеного семестру по обміну, я розумію, що не дарма спробувала свої сили.

По-перше, жодні мовні курси не навчать тебе говорити іноземною так, як надзвичайні умови, коли ти або використовуєш свій словниковий запас і комунікуєш, або опиняєшся поза середовищем. По-друге, важко знайти місце, де б ти могла водночас спілкуватися з однолітками з 5-ти різних країн. По-третє, будучи за кордоном, почуваєшся більш вільно. Ніщо не зупиняє тебе поїхати з друзями в 10-денну подорож Італією або ж почати сходження на румунські Карпати. Звичайно, правду кажучи, не кожен день чи навіть тиждень сповнений цікавими враженнями та пригодами. Важко виділити щось конкретне та захопливе. Але сам стиль життя, коли ти почуваєшся незалежною, маєш можливість поїхати в іншу країну, спланувавши подорож за 3 дні до виїзду, а також починаєш навіть думати англійською, є чудовим.