Почесне Консульство Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії у Львові
У лютому 1905 р., зважаючи на розвиток торговельно-економічних відносин і присутність значної кількості британських підданих в Галичині, Уряд Великої Британії через свого Посла сера Френсіса Планкетта повідомив офіційний Відень про намір відкрити у Львові віце-консульство, яке б підпорядковувалось Генеральному консульству у Відні. Британським віце-консулом у Львові мав стати професор Львівської політехніки та Львівської торговельної академії Роман Залозецький. 15 лютого 1905 р. на його ім’я Генеральний консул Великої Британії у Відні Пауль фон Шеллер виписав консульський патент. Проте отримання екзекватури наштовхнулося на несподівану перепону, якою стала саме його посада професора Львівської торговельної академії, що вважалась посадою державного службовця. А згідно з Декретом Придворної Канцелярії 1832 р. державним службовцям заборонялось вступати на службу до іноземних консульств. Ще однією перешкодою було те, що проф. Р. Залозецький мав звання офіцера інженерних військ Ландверу.
Однак у цьому випадку йшлося не про звичайного державного чиновника, а про відомого науковця, автора багатьох наукових праць і підручників, засновника і редактора професійного часопису “Нафта”, дійсного члена Наукового товариства ім. Шевченка, професора Львівської торговельної академії і Львівської політехніки, члена-кореспондента Технічного товариства у Санкт-Петербурзі й радника австрійського уряду. Водночас Р. Залозецький був тісно пов’язаний із нафтовою промисловістю в регіоні. Він представляв інтереси кількох британських та французьких нафтових компаній, що працювали в Галичині. Тому Посольство Британії у Відні виявило наполегливість і звернулось з проханням до Австрійського Уряду зробити виняток щодо проф. Р. Залозецького. Така тверда позиція британської дипломатії справила потрібне враження і у жовтні 1905 р. проф. Р. Залозецький (склавши офіцерське звання) був визнаний Почесним віце-консулом Великої Британії у Львові.
Консульство розмістилося у будинку проф. Р. Залозецького – так звана “Villa Romana” – на вул. А. Полоцького, 39. Цей будинок, на жаль, не зберігся, а на його місці у 1950-х рр. була зведена новобудова (тепер вул. Генерала Чупринки, 55).
Після закінчення Першої світової війни і відновлення незалежної Польської Держави у Львові було знову відкрито Консульство Великої Британії. Детальних даних про діяльність консульства в той період віднайти не вдалося.
За деякими даними, британським консулом у Львові тоді був полковник Вайтхед (col. Whitehead). Приміщення консульства містилось у центрі міста на вул. Асника, 1 (тепер вул. Акад. Богомольця, 1) – в кутовому будинку, спорудженому 1906 р. у стилі історизму за проектом Яна Шульца (Jan Schulz).
Наступником полковника Вайтхеда був Тейлор Берті, а консульство було розташоване на вул. Г. Сенкевича, 9 (тепер вул. М. Вороного).
Останнім британським консулом у Львові став Джордж Скотт (George Scott), чий предок 1883 р. переселився до Галичини, щоб працювати у нафтовій промисловості в районі селища Ропєнька (тепер Підкарпатське воєводство, Польща). Сам Джордж Скотт народився приблизно 1890 р., був одружений з Ядвігою Павловською, яка походила зі старовинної, шляхетської родини. На початку Другої світової війни Дж. Скотт разом з іншими британськими дипломатичними працівниками був евакуйований до Британії. За деякими даними, консульство було розташоване на вул. Коральницькій, 8 (тепер вул. А. Волошина), за іншими даними – на вул. Коральницькій, 1.