Королівство Бельгія

Почесне Консульство Королівства Бельгія у Львові у 1910-1939 рр.

У 1910 p. бельгійська дипломатична місія в Австро-Угорщині виступила з пропо­зицією відкрити консульство у Льво­ві – найбільшому місті Галичини. Цей регіон був вельми привабливим в інвестиційному плані, особливо з огляду на нафтові багатства краю. Бельгійські капіталовкладення у галицьку нафтовидобувну промисловість вже тоді були п’ятими за обсягами (після австрійських, англійських, французьких та німецьких) і становили майже 9 млн крон.

Декретом Короля Альберта І від 25 березня 1912 р. першим Почесним консулом Бельгійського королівства у Львові був призначений відомий галицький підприє­мець, власник кількох нафтових свердловин і нафтопере­робного заводу в Красне, цісарський радник Генрік Махер (Henrik Macher). 24 травня того ж року цісар Франц Йосиф І дав згоду на видачу Г. Махеру екзекватури.

Консульство розташовувалось за адресою вул. Хоронщизна, 7 (тепер вул. Чайковського). В тому ж будинку тоді містилося Галицьке музичне товариство, консерва­торія, а також кінотеатр “Аполло”.

Із початком Першої світової війни консульство припи­нило свою діяльність, а сам Генрік Махер у грудні 1915 р. по­мер і був похований на Раковіцькому кладовищі в Кракові.

Після закінчення Першої світової війни, розпаду Австро-Угорської імперії та відновлення Польської Дер­жави (і включення Галичини до її складу) питання про діяльність бельгійської консульської установи у Львові знову постало на порядку дня. Значні бельгійські капі­тали були інвестовані в нафтові розробки поблизу Льво­ва – як безпосередньо (Бельгійська нафтова компанія в Бориславі, Бельгійська нафтова компанія в Тустановичах, Міжнародна нафтова компанія), так і опосередкова­но – через участь у численних французьких компаніях.

Першим післявоєнним консулом Бельгії у Львові ко­ролівською постановою від 15 грудня 1921 р. був призна­чений бельгійський підданий, голова двох нафтових ком­паній, розташованих у Львові, Дезіре Спітаельс (Desire Spitaels). Проте внаслідок численних скарг та розслідуван­ня, що провели судові органи Бельгії, вже 1924 р. його по­просили звільнити посаду бельгійського консула у Львові.

Наступником Д. Спітаельса на посаді консула Бель­гії у Львові став представник відомого польського роду, сенатор Марцін Шарський (1868-1941) (Marcin Szarski). Він був призначений на цю посаду королівською поста­новою від 25 березня 1928 р. з юрисдикцією у воєвод­ствах Кракова, Львова, Станіславова та Тернополя.

Від 1910 р. Марцін Шарський очолював львівський Промисловий банк (Lwowski Bank Przemyslowy). У між­воєнний період був сенатором, головою Польської бан­ківської асоціації (Zwiqzku Bankow), головою Львівської біржі й львівської Торговельно-промислової палати. M. Шарський мав ступінь доктора права, був визнаним спеціалістом у питаннях державних фінансів і викладав політекономію у Львівському університеті.

Консульство містилось у мальовничому районі вілл та садів – на Кастелівці – у будинку № 37а на вул. Набєляка (нині вул. І. Котляревського).

У зв’язку з початком Другої світової війни від грудня 1939 р. бельгійське консульство у Львові було змушене припинити свою діяльність. Проте, попри складні об­ставини, Марцін Шарський продовжував віддано вико­нувати свої обов’язки, полегшуючи виїзд бельгійських підданих, які проживали в його консульському окрузі. В подальшому багато з тих, кому консул М. Шарський до­поміг, надсилали листи-подяки у Міністерство закордон­них справ Бельгії, а також звертались з проханнями від­найти адресу пана Шарського, щоб особисто подякувати йому. Але 12 грудня 1941 р. Марцін Шарський помер у Тель-Авіві.